Туберкульоз поширюється повітряно-краплинним шляхом через кашель, чхання, спілкування і при інших тісних контактах з хворим на туберкульоз. Зараження можливе при докурюванні чужої цигарки, через книгу. Заразитися можна і від хворої тварини (при догляді, споживанні м'яса, молочних продуктів). Рознощиками туберкульозу можуть бути мухи і таргани.

Туберкульоз може успішно прогресувати під маскою застуди, грипу і "кашлю курця". Туберкульозна паличка може тижнями, місяцями і навіть роками залишатися у навколишньому середовищі і зберігати свої властивості.

Україна, за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), входить до трійки країн світу з найвищим рівнем захворюваності на ускладнену форму туберкульозу і вже другий десяток років офіційно у країні оголошена епідемія. При цьому українські експерти попереджають про можливу пандемію, повідомляє ЛІГАБізнесІнформ.

Згідно з офіційною інформацією ВООЗ, 1,5% жителів України хворіє на туберкульоз. Але фахівці запевняють, що насправді їх удвічі більше - а це 1,5 млн. чоловік, і їх кількість щороку зростає. Втім, на думку голови правління громадського руху "Українці - проти туберкульозу" Віталія Руденка, про реальні масштаби епідемії в Україні не знає ніхто - через брак грошей не створено реєстру хворих на туберкульоз.

Газета ж "День" зазначає, що сьогодні майже все доросле населення інфіковане туберкульозом. Тобто в організмі кожної людини є туберкульозні палички.

ГРУПА РИЗИКУ

Паличка Коха не розрізняє соціального статусу й однаково заражає і бідних, і багатих. Високий темп життя, постійний "брак часу", а отже нерегулярне і незбалансоване харчування - це все стресові моменти, які призводять до зниження захисних сил організму і зумовлюють розвиток захворювання.

Але є категорії людей, які більше за інших схильні до зараження туберкульозом:

o діти;

o літні люди;

o хворі на діабет;

o ті, хто вживає стероїди;

o ті, хто тривалий час п'є гормональні препарати;

o носії вірусу імунодефіциту;

o ті, хто живе у несприятливих умовах (скупчення людей у квартирі, недотримання гігієнічних норм в оселі);

o ті, хто страждає від алкогольної чи наркотичної залежності;

o ті, у кого ослаблений загальний стан здоров'я.

ЯК РОЗПІЗНАТИ

Найпоширеніші симптоми туберкульозу:

o кашель із виділенням густого, каламутного мокротиння, іноді з кров'ю;

o утома і втрата ваги;

o значне нічне потовиділення і лихоманка;

o прискорене серцебиття;

o набухання лімфатичних вузлів;

o задишка і біль у грудях.

КОЛИ З'ЯВЛЯЮТЬСЯ СИМПТОМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?

Організм більшості людей при вдиханні мікобактерії здатен боротися зі збудником, запобігаючи його росту. При цьому збудник переходить у неактивну форму. Це означає, що симптоми хвороби не з'являться, а сам туберкульоз, можливо, ніколи й не розвинеться. Проте при ослабленому імунітеті хвороба може перейти в активну форму. Якщо це станеться, симптоми туберкульозу можуть з'явитися через 2-3 місяці, а в деяких випадках і через роки після інфікування.

ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Незважаючи на те що у світі кілька мільйонів людей щороку помирають від туберкульозу, сьогодні він успішно лікується антибіотиками. Лікування може бути досить тривалим - протягом багатьох місяців.

Дуже важливо пройти повний курс лікування, оскільки у разі його переривання воно не тільки не дасть результату, а й може призвести до того, що перебіг хвороби ускладниться або збудник стане стійким до антибіотиків.

Річ у тім, що останнім часом мікобактерії туберкульозу навчилися пристосовуватись до ліків, тобто вони стають стійкими до хімпрепаратів. Одна з причин такої опірності - нерегулярний прийом ліків хворими. Внаслідок цього людина набуває тяжковиліковних форм хвороби.

Але найстрашніше те, що стійкі до ліків бактерії зберігають свої властивості при зараженні ними інших людей.

В результаті цього після туберкульозу може бути ураження легенів чи інших органів. У деяких випадках ускладнення може призвести до смерті.

ЯК ЗАПОБІГТИ ЗАРАЖЕННЮ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ:

o не перебувати довго в приміщенні, якщо у когось із присутніх активна форма туберкульозу;

o користуватися захисними масками, якщо ви змушені працювати в одному приміщенні з хворим на туберкульоз;

o переконати людину звернутися до лікаря, якщо підозрюєте, що хтось із вашого оточення хворий на туберкульоз;

o проходити своєчасну діагностику: для дорослих - флюорографія, для дітей - проба Манту і вакцина БЦЖ.

МАСЛО ДОПОМОЖЕ ЧАСТКОВО, І НЕ ЛИШЕ ВОНО

Якщо виходити з того, що вітамін D сприяє підвищенню опірності організму, а також блокує схильність до туберкульозу, то можна сказати, що частково масло, в якому він є, сприяє захисту від туберкульозу. А найбільше вітаміну D в деяких рибних продуктах: риб'ячому жирі, печінці тріски, оселедці атлантичному (30 мкг), нототенії (17,5 мкг), кеті (16,3 мкг). У яйцях його 2,2 мкг, у вершковому маслі - 1,3 мкг, в молоці - 0,05 мкг. Є він і в грибах, кропиві, деревію, шпинаті, зародках зерна, авокадо, зелені. Утворенню вітаміну D сприяє й ультрафіолетове проміння.

Таміла Сєркова, завідувачка диспансерного відділення

Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру

"Гарт", №10, 06 березня 2009

Слизистая оболочка верхних дыхательных путей представляет собой первую линию защиты организма против разнообразных патогенных факторов окружающей среды, таких как бактериальные, грибковые, вирусные и др. Вначале защита обеспечивается механизмом колонизационной резистентности, препятствующей закреплению бактерий и других возбудителей на поверхности слизистых оболочек и кожи. К ней принадлежат ингибиторы микробной адгезии, биоцидные и биостатические продукты секретов, нормальная микрофлора, работа мерцательного эпителия и др.

Важная особенность слизистых - увлажненная поверхность. Слизь, которая вырабатывается отдельными клетками и специальными многоклеточными железами, формирует вязкий слой, который аккумулирует патогенны и предотвращает их проникновение внутрь организма. Активно работают механизмы "смывания" - перемещение слизи, которое способствует удалению микроорганизмов. В удалении взвешенных во вдыхаемом воздухе веществ важную роль играет реснитчатый эпителий слизистой оболочки полости носа: при колебании (мерцании) ресничек, направленном от входа в нос к носоглотке, происходит перемещение частичек. Более крупные пылевые частицы задерживаются в области преддверия волосками, а если взвешенные в воздухе пылевые частицы все же попадают в полость носа, то удаляются из нее со слизью при чиханьи или сморкании.

В иммунологической защите слизистой оболочки дыхательных путей выделяют несколько линий защиты. Первая линия защиты опосредована специфическими антителами совместно с разнообразными неспецифическими противомикробными защитными факторами, такими как муцин, лизоцим, лактоферрин и др. Активность антител внешних секретов определяется главным образом местнопродуцируемыми секреторными ISgA и SigM. Иммунная регуляция определяется взаимодействием макрофагов, дендритных клеток, эпителиальных клеток, Т- и В-лимфоцитов. Иммунная система выполняет задачу распознавания, инактивации, деструкции, обезвреживания и удаления чужеродного антигенного материала, проникшего сквозь эпителий. В норме антигенный материал, который избежал элиминации и проник через эпителиальный барьер, подвергается быстрому обезвреживанию и удалению.

Эта линия защиты от патогенов также подкрепляется неспецифическими механизмами биологического усиления, к которым относятся цитокины, комплемент, естественные клетки-киллеры, эозинофилы, нейтрофилы, моноциты/микрофаги, тучные клетки и продуцируемые ими биологически активные вещества. Слизистая оболочка носа содержит две принципиально разные популяции иммуноцитов: в первой преобладают продуцирующие IgA, представленные в эпителии, во второй - IgG-продуцирующие клетки, расположенные в строме ниже поверхности эпителия. Первые участвуют в формировании секреторного компонента местного иммунитета, вторые осуществляют реакции иммунного очищения - клиренса.

Таким образом, от адекватного функционирования слизистой оболочки зависит способность организма ребенка противостоять инфекционным и аллергическим заболеваниям дыхательных путей. Именно нос является основными воротами острых вирусных воздушно-капельных инфекций у детей. Острый ринит является одним из самых распространенных заболеваний человека и самым частым клиническим проявлением острого респираторного заболевания.

Так, раздражение слизистой оболочки полости носа способствует гиперпродукции слизи, изменению ее физико-химических свойств. При воспалении вначале она становится более жидкой для облегчения удаления частиц, а затем более вязкой для оптимального восстановления слизистой оболочки.

При остром рините наряду с гиперсекрецией развивается отек слизистой оболочки полости носа. Вследствие отека уменьшается просвет носовых ходов, затрудняется носовое дыхание и дренаж параназальных синусов, создаются условия для активизации условно патогенной флоры. Выраженный отек слизистой оболочки носоглотки приводит к обструкции слуховой трубы с возможным последующим возникновением евстахиита и среднего отита.

Вторая актуальная проблема современной педиатрии, детской аллергологии и оториноларингологии - круглогодичный и сезонный аллергический ринит. По данным эпидемиологических исследований, распространенность аллергического ринита составляет в среднем на планете 10-25%, в Европе - 20-30%. В 80% случаев заболевание начинается в возрасте до 20 лет.

Особенно важно, что вдыхаемый воздух носом согревается, очищается и увлажняется. Однако выполнять свою физиологическую роль и предохранять организм от проникновения возбудителей инфекционных заболеваний слизистая полости носа может не всегда. Особого внимания требуют новорожденные и грудные дети: у них носовые ходы узкие, и даже небольшой отек слизистой оболочки приводит к затрудненному носовому дыханию, нарушению сосания, сна, общему беспокойству.

Например, в помещении, где находится грудной ребенок, воздух нередко пересушен, и у младенца пересыхают слизистые оболочки носоглотки, в результате ему трудно дышать, могут возникать трудности с сосанием, повышается риск заболеваний острыми респираторными инфекциями. При этом у детей чаще, чем у взрослых, воспалительный процесс распространяется на носоглотку, слуховую трубу, гортань, трахею, бронхи, легкие.

Таким образом, уход за слизистой оболочкой полости носа ребенка чрезвычайно важен. У детей начиная с самого раннего возраста с этой целью широко применяют раствор хлорида натрия. Хорошо себя зарекомендовал Но-Соль в виде назальных капель 0,65% во флаконе по 10 мл и в виде назального спрея 0,65% во флаконе по 15 мл.

Известно, что натрия хлорид является эффективным осмотически активным средством. Осмолярность гипотонического раствора натрия хлорида ниже, чем жидкостей тела. В связи с этим введенный в полость носа раствор повышает гидратацию поверхности слизистой оболочки носа и содержимого носовой полости, что способствует увлажнению слизистой оболочки, разжижению густой слизи, размягчению сухих корок в носу и облегчает их удаление.

Необходимо поддерживать нормальную рН слизи полости носа, которая составляет 5,5-6,5; если рН становится больше 6,5, активность ресничек снижается.

Показания для применения Но-Соль в педиатрии очень широкие - он используется для очищения и увлажнения слизистой оболочки полости носа в целях профилактики и в комплексной терапии ринитов различного происхождения; при подготовке к введению в полость носа других лекарственных средств; для устранения сухости слизистой оболочки полости носа; при нахождении в кондиционируемом помещении, в задымленной или запыленной атмосфере.

Капли Но-Соль применяют у детей начиная с периода новорожденности, дозирование до 1 года - по 1 капле в каждый носовой ход, детям в возрасте старше 1 года - по 1-2 капли в каждый носовой ход, взрослым назначают по 2 капли в каждый носовой ход.

Лекарственную форму Но-Соль в виде спрея не следует применять у детей до 2 лет. Для детей старше 2 лет спрей дозируют по 1-2 впрыскивания в каждый носовой ход, у взрослых - по 2 впрыскивания в каждый носовой ход.

Опыт применения препарата Но-Соль в детской практике описан В.В. Синяченко и соавт. (2008). Изучалась эффективность препарата в комплексном лечении переднего сухого ринита у детей, а также в послеоперационном периоде у пациентов, которые перенесли интраназальные оперативные вмешательства (септопластику, подслизистую вазотомию нижних носовых раковин, полипоэтмоидотомию, хемокаустику участка носовой перегородки в зоне Киссельбаха).

У всех пациентов, кроме общеклинического и лабораторного обследования, изучалась транспортная функция мерцательного эпителия (сахариновый тест) и обонятельная функция (методом В.Г.Воячека). Показано, что у детей с передним сухим ринитом уменьшалось ощущении сухости в носу, с 3-го дня лечения - количество сухих корок, а с 7-го сухость и наличие корок исчезали у большей части пациентов, улучшалась функция мерцательного эпителия и носовое дыхание.

У большинства детей, которые перенесли интраназальные оперативные вмешательства, с 3-го дня отмечалось восстановление носового дыхания, уменьшение выделений из носа, нормализовались риноскопическая картина, транспортная функция мерцательного эпителия и обонятельная функция носа. Побочных реакций при применении лекарственного средства Но-Соль не было зарегистрировано.

Нами накоплен собственный клинический опыт применения капель и спрея Но-Соль у детей с острыми ринитами и острыми синуситами на базе Киевской городской детской клинической больницы № 2. В исследование были включены 30 детей. У больных в возрасте от 6 мес до 2 лет применялись капли Но-Соль, от 2 до 15 лет - спрей Но-Соль в возрастной дозировке.

Все дети уже на 1-2-й день приема препарата отмечали уменьшение ощущения сухости и раздражения в носу. На 3-5-е сутки, в период сгущения секрета, после применения препарата Но-Соль отмечалось облегчение выделения секрета. Большая часть детей после использования препарата отмечала улучшение носового дыхания. Но-Соль использовали как в острый период заболевания, так и в период реконвалесценции длительностью 10-14 дней. Побочный явлений при использовании препарата нами не отмечено.

Таким образом, назальные капли и спрей Но-Соль являются эффективными и безопасными средствами в профилактике и лечении ринита и должны входить в комплекс мероприятий, рекомендуемых при лечении синусита. Но-Соль улучшает носовое дыхание, способствует механическому удалению слизи. При профилактическом применении он снижает риск респираторных заболеваний, что особенно важно в период сезонного повышения заболеваемости.

Но-Соль целесообразно использовать не только в детской оториноларингологической практике, он рекомендуется к широкому применению в современной педиатрии.

А.П.Волосовец, д.м.н., профессор,

С.П.Кривопустов, д.м.н., профессор,

А.И.Молочек, П.М.Поливчак, Национальный

медицинский университет им. А.А.Богомольца,

Киевская городская детская клиническая

больница № 2.

газета "Здоровье Украины" www.health-ua.com

По даним багатьох авторів (Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф., Писакар І.Ф., Фрейдлин С.Я. та інші) рівень травматизму невпинно зростає. Це спостерігаємо ми і по нашій області. При цьому, за 2008 рік він збільшився по області на 4,1% і за попередніми даними наш показник перевищує середньо-український на 27,5%. Особливо високий травматизм в м. Чернігові, Корюківському, Сосницькому, Ріпкинському, Борзнянському та Талалаївському районах. При цьому, рівень його по м. Чернігову перевищує цей показник по м. Прилуки в 6,4 разів, а по Корюківському району він перевищує рівень Н-Сіверського району - в 2 рази.

Високі рівні і смертності від нещасних випадків, особливо в Городнянському, Менському і Н-Сівсерському районах, де вони перевищують цей показник по м. Чернігову в 2,7 - 2,9 рази.

В нашій області за останні роки реєструється і високий рівень виходу людей на інвалідність від травм.

Соціально-медичне значення травматизму визначається тим, що травми є третьою причиною смерті населення та виходу хворих на інвалідність, вони займають перше місце серед причин звернень хворих за амбулаторною хірургічною допомогою. Травми спричиняють великі економічні збитки на виробництві і в суспільстві, вони зумовлюють значні витрати на медичну допомогу, потребують соціальних виплат на утримання інвалідів, яких протягом 2008 року тільки від травм по нашій області вперше стало понад 700 осіб. При цьому, великі рівні виходу на інвалідність людей від травм зустрічаються в Носівському, Ріпкинському та Сосницькому районах, які перевищують ці показники у Варвинському та Щорському районах в 2 рази.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 980-р "Про затвердження плану першочергових заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру" ми проаналізували причини виникнення травм, які призвели потерпілих до інвалідності протягом 2008 року у більшій половині інвалідів. При цьому інвалідів чоловічої статі було 82,5%, жіночої - 17,5%. За віком - практично всі інваліди були працездатного періоду. Більша половина інвалідів мали тяжкі групи інвалідності.

За видами травм - перше місце (38,5%) посідали побутові травми, друге (32,4%) пошкодження, отримані при дорожньо-транспортних пригодах, третє (13,5%) - вуличні травми, четверте (9,4%) - виробничі травми, на п'ятому місці (4,7%) були травми, отримані під час бійки.

За професією - частіше травмувались різноробочі (23,9%), водії (18,8%), інженерно-технічні працівники (14,7%), службовці (12,1%) і механізатори (9,1%).

Якщо проаналізувати причинні фактори виникнення травм, вони досить різноманітні і, як правило, в кожному конкретному випадку зустрічались одночасно по 2-3 причини. Серед них особиста необережність спостерігалась у 73,8% випадках, коли люди нехтували правилами особистої безпеки в побуті, або на виробництві. Це можна проілюструвати такими прикладами: хв-й Ш., Носівський район, мав побутову травму з переломом кісток гомілки. Лікувався протягом року і, коли став на ноги, знову сів на велосипед. Під час руху, проігнорувавши правила особистої безпеки, знову впав і повторно отримав перелом кісток гомілки. Як наслідок - він став інвалідом. Хв. Ш., Носівський район, одинокий, розтопив грубку, ліг біля неї і заснув. При цьому почалась пожежа, у нього обгоріли ноги, яких він позбувся і став інвалідом.

Необережність, особливо якщо вона допускається людиною в нетверезому стані, дуже часто призводить до прикрих наслідків, що не рідко зустрічається при падінні з висоти, або засобів пересування. Так, протягом 2008 року, понад 50 осіб впали з мотоциклу або скутера, ставши інвалідами, майже 70 людей впали з велосипеда і вийшли на інвалідність.

Нерідко хворі в нетверезому стані отримували травми при роботі в приватному господарстві без дотримання правил особистої безпеки. Так, хв. Б., Козелецький район, забивав цвяхи, не надівши окуляри. При ударі о цвях останній зірвався, попав йому в око, на яке хворий осліп. 5% інвалідів отримали тяжкі травми при вуличних бійках, як правило в нетверезому стані. Частіше ці явища спостерігались в м. Чернігові, Чернігівському, Ріпкинському, Менському і Борзнянському районах.

Взагалі ж, майже 17% інвалідів отримали травми, будучи в нетверезому стані, при цьому, при самих різних ситуаціях. Так, хв. С., Бахмацький район, в нетверезому стані взимку заснув на порозі свого будинку і відморозив ноги. Хв. Д, Талалаївський район, в нетверезому стані впав з 3-го поверху, поламав ногу, став інвалідом.

Падіння робочих предметів на спину, ноги нерідко приводить до тяжких травм з виходом на інвалідність. І тут на першому місці причиною виступає необережність і нехтування правилами особистої безпеки. Так, на хв. К., Щорський район, впала стіна на спину. Хв. Я, Ічнянський район, впав на порозі свого хліва. На хв-го С., 47 р., Менський район, який ремонтував в домашніх умовах трактор, впала тяжка деталь на стопу, спричинивши складний перелом. На хв. А, Менський район, впало дерево, яке він пиляв, при цьому настав перелом, внаслідок чого він вийшов на інвалідність. Те ж сталося із хв. Т., Н-Сіверський район, та хв. В., Городнянський район.

Дуже серйозну увагу привертає до себе дорожньо-транспортний травматизм, як найбільш тяжкий і найбільш інвалідизуючий.

Кожна третя травма, яка призвела у 2008 році потерпілого до інвалідності, була пов'язана з дорожньо-транспортними пригодами. Особливо часто ці явища спостерігались в Чернігівському, Семенівському, Борзнянському, Носівському, Городнянському та Ріпкинському районах, а також в містах Чернігові і Прилуках. Дуже часто основною причиною таких пригод ставало алкогольне сп'яніння. Так, хв. К., м. Чернігів, в нетверезому стані їхав на мотоциклі, сталась ДТП, він розбився, став інвалідом. Хв. Д., м. Прилуки, в нетверезому стані переходив вулицю і був збитий автомашиною, став інвалідом. Хв. І., Ріпкинський район, в стані алкогольного сп'яніння, їхав на скутері, зіткнувся з автомашиною, отримавши тяжку травму.

Але нерідко люди попадають в ДТП і будучи тверезими. При цьому, вони бувають неуважними та необережними при керуванні транспортними засобами. Так, хв. Є., Ріпкинський район, будучи тверезим, ввечері повертався на мотоциклі додому і на повороті не впорався з керуванням, вдарився о дерево, отримавши травму, став інвалідом.

Існують й інші причини, з вини яких виникають ДТП: недотримання правил вуличного руху водіями та пішоходами, утримання доріг і вулиць в неупорядкованому стані, наявність технічних недоліків в транспортних засобах та інші.

По даним С.В.Селезньова і співавторів, біля 60% невиробничих травм виникають від втрати рівноваги з різних причин, від падіння. Ця причина значне місце займає у причинній структурі інвалідності. При чому, характеристика обставин, при яких падають люди, дуже різноманітна.

Аналіз причин побутового травматизму показує, що в більшості своїй вони виникають внаслідок падінь з висоти, або падінь на рівному місці. Падіння з висоти має місце при недотриманні заходів обережності під час прибирання і ремонту кварти (з приставних стільців та інших непристосованих підставок). Так, хв. К., Менський район, під час роботи по домашньому господарству впав з підставки на плиту, що горіла, отримавши тяжкі опіки.

Падіння на рівному місці в квартирі стають при слизькій підлозі. Падіння на рівному місці у дворі, на вулицях, в місцях відпочинку та інших місцях громадського користування зимою викликані ожеледицею, а в інший період року вони частіше виникають внаслідок невпорядкованості вулиць, доріг, тротуарів при наявності грязі, вибоїн, нерівностей, відкритих незагороджених канав, ям, водопровідних або каналізаційних люків, особливо, в нічний час на відкритих слабо освітлених ділянках.

Якщо падіння вдома, під'їздах, коридорах залежить від самих потерпілих, то падіння в громадських місцях, в зонах відпочинку, на вулицях, дорогах - засвідчує недостатню роботу підприємств житлово-комунального обслуговування населення.

В сільській місцевості часто виникають тяжкі побутові травми внаслідок падіння з дерева, даху будинку при його ремонті. При цьому в 32 випадках за 2008 рік люди падали з драбини, коли останні були не зафіксовані, або вони просто ламались. Так, хв. А., Сосницький район, при падінні з драбини отримав перелом стегна, як наслідок - став інвалідом.

Нерідко люди, працюючи в домашніх умовах, неохайно утримують свої робочі місця, що стає причиною отримання ними травм. Так, хв. Т., м. Прилуки, столяр, при виконанні столярної роботи в домашніх умовах зачепився за недбало залишений предмет, впав, отримав відкритий перелом черепа, в результаті став інвалідом.

Утримання східців біля своїх будинків в поганому технічному стані призводить до падіння господарів і отримання тяжких травм, що сталося з хв. М., Прилуцький район, який впав на східцях власного будинку, зламав хребет, став інвалідом. Аналогічна картина мала місце з хв. І., Варвинський район, який на східцях до свого будинку впав, отримав тяжку травму, став інвалідом.

Необережне поводження із свійськими тваринами нерідко закінчується травмами. Так, хв. Л., Носівський район, впав з коня, поламав кістки гомілки. Аналогічні падіння з коня спостерігались в Прилуцькому і Борзнянському районах, де хворі отримали тяжкі травми, які призвели до інвалідності.

Протягом року 38,2% серед осіб, що вперше стали інвалідами від травм, отримали їх при порушенні правил вуличного руху, попадаючи під автотранспорт, або падаючи з засобів, на яких пересувалися. Особливо високий вуличний травматизм спостерігався в Носівському, Ріпкинському, Куликівському, Ічнянському районах та м. Ніжині, де більше половини інвалідів стали як такими з цієї причини. Приклади: хв. Ш., Носівський район, їхав зверху на возі з сіном, порушив правила вуличного руху, впав з висоти, отримавши тяжку травму. Аналогічний випадок стався з жителем Д., Куликівського району, який впав з воза зі сіном, отримавши тяжку травму, та з жителем Ц., Бобровицького району, який також впав з воза.

Дуже часто зустрічаються випадки падіння на вулиці. Вони частіше зустрічаються при слизькому тротуарі, при необережній ході в темряві, бувають і випадки падіння прямо біля порогу свого будинку. Так, хв. Ф., Срібнянський район, впав на слизькій вулиці, отримав перелом кісток гомілки, вийшов на інвалідність. Такі випадки мали місце в кожному районі і місті.

Зараз в приватному господарстві населення, особливо сільського, в особистому використанні мається достатня кількість різних технічних засобів. При невмілому і необачному користуванні електродрилем, циркуляркою, соломорізкою люди отримують серйозні травми з виходом на інвалідність. Хв. Р., Корюківський район, під час необережного користування циркулярною електропилкою сильно травмував собі кисть. Аналогічний випадок стався і з хв. К., Чернігівський район. А взагалі, за минулий рік циркулярною пилою поранилось 18 чоловіків, які стали інвалідами.

Нерідко зустрічається недбале відношення до свого здоров'я, яке можна побачити на таких прикладах: хвора О., Борзнянський район, у 18-річному віці отримала травму ока. Спочатку лікувалась в районній лікарні за місцем проживання, а потім, майже 30 років за медичною допомогою до окуліста не зверталась, хоча останні роки гострота зору поступово знижувалась. Коли ж звернулась до лікаря-окуліста, було вже пізно. Зір на одне око був втрачений. Хвора стала інвалідом. Недбале відношення до свого здоров'я часто призводить до безглуздих вчинків, особливо людей молодого віку. Так, хв. Х., 23 р., Носівський район, без попереднього ознайомлення з водоймою, стрибнув у неї головою вниз і на мілководді зламав шийний відділ хребта з пошкодженням спинного мозку, став інвалідом. Аналогічні випадки були в м. Городня, де хв. Б, 32 р., пірнув у ставок, і в наслідок отриманої травми став інвалідом, в Борзнянському районі хв. Л., 32 р., при пірнанні у воду зламав шийний відділ хребта і став інвалідом.

Нерідко до тяжких травм призводять необдумані вчинки, або просто пустощі. Так, хв. Ш., 47 р. в нетверезому стані стрибнув з висоти, поламав при цьому ногу, став інвалідом. Хв. С., 55 р., м. Чернігів, при необережному поводженні з петардою був травмований (петарда вибухнула у долоні), сильно травмував кисть, наслідок - став інвалідом. Петардою був травмований і хв. М., 48 р., Козелецький район, який отримав проникаюче поранення ока, яке внаслідок цього осліпло, хворий став інвалідом.

Хв. Л., 24 р., Носівський район, під час гри в неорганізований футбол був травмований незакріпленими воротами, які впали йому на голову, при цьому був зламаний шийний відділ хребта, пошкоджений спинний мозок і людина стала інвалідом.

Слід сказати, що лише 25% травмованих людей по характеру травми (тяжкість, локалізація, вид травми та інші) були з моменту травми приреченими на інвалідність. Решта потерпілих мали шанси уникнути інвалідності, але в силу ряду обставин цього не сталося. В одних випадках хворі несвоєчасно звертаються за медичною допомогою, чим втрачають час, потрібний для лікування і сприяють виникненню ускладнень і погіршенню наслідків лікування. Наприклад: хв. П., Сосницький район, отримав перелом стегнової кістки, але звернувся за медичною допомогою лише через 3 тижні, коли наступили ускладнення, наслідок - вихід на інвалідність. Хв. О., Ріпкинський район, отримав тяжку черепно-мозкову травму, але за медичною допомогою не звертався протягом 12 днів, потім був доставлений в обласну лікарню, де в ургентному порядку був прооперований, став інвалідом. Хв. Д., Борзнянський район, після травми черепа протягом 3 міс. не звертався за медичною допомогою, в решті - терміново був прооперований в обласній лікарні, інвалідність.

Іноді хворі відмовляються від необхідного оперативного втручання. Так, хв. П., Сосницький район, отримав травму з переломом стегнової кістки. Від операції відмовився, згодом, як наслідок, став інвалідом. Нерідко, надто передчасно знімається гіпсова пов'язка і дозволяється навантаження на травмовану кінцівку, що веде до незрощення перелому та інвалідності, як це було у хворого С., м. Ніжин та в багатьох інших випадках (м. Чернігів, Бобровицький, Борзнянський, Щорський райони і т.д.). Не завжди при наданні медичної допомоги раціонально обираються методи лікування, що негативно впливає на процес зрощення кісток.

Останніми роками ми спостерігаємо уповільнення зрощення перелому кісток, навіть при своєчасному і якісному наданні медичної допомоги зразу після отримання травми. В таких випадках потрібна своєчасна реабілітація хворого після надання йому необхідної допомоги зразу після травми. Нажаль рання реабілітація хворого у нас мається лише у 26,7%, в чому основною причиною є неможливість переважної більшості населення платити за цю медичну реабілітацію.

Науковцями доведено, що в побутовому травматизмі 98% травм виникають при умовах і обставинах, які можна було б усунути і, природно, ці травми можна було б попередити.

Отже, враховуючи вищевикладене особливого значення набуває профілактика травматизму.

Профілактика транспортного травматизму пов'язана з обов'язковим дотриманням правил вуличного руху водіями і пішоходами, утриманням упорядкованими дороги і вулиці, усуненні технічних недоліків в транспортних засобах, підвищення почуття відповідальності у населення за дотримання правил вуличного руху.

Для профілактики побутового травматизму при використанні техніки в домашніх умовах (електродриль, електропилка, соломорізка і т.д.) доцільно в магазинах, які продають цю техніку, мати куточки по техніці безпеки, в яких мають пройти первинний інструктаж з техніки безпеки бажаючі придбати вищеназвані технічні засоби.

Профілактика виробничого травматизму повинна бути направлена на усунення організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних причин виробничих травм і нещасних випадків.

Необхідно постійно удосконалювати форми і методи підвищення технічної і санітарно-травматологічної грамотності працюючого населення, використовуючи сучасні методи агітації і пропаганди.

Профілактика як виробничого, так і невиробничого травматизму в умовах зростаючого науково-технічного прогресу являється комплексною проблемою, вирішення яких залежить від комплексних планів щодо профілактики травматизму.

Але найефективнішим, на наш погляд, засобом профілактики являється виховання у людей почуття серйозного відношення до свого здоров'я, до виховання у кожної людини самодисципліни, бездоганного дотримання правил особистої і колективної безпеки. Отже, профілактика травматизму - справа всіх і кожного, заходи по упередженню його доцільно проводити під керівництвом регіональних комісій з безпечної життєдіяльності населення при райдержадміністраціях (міськвиконкомах), але провідну роль в профілактиці травматизму мають відігравати медичні працівники і зокрема травматологічна служба, як основне джерело інформації з цього питання.

Література:

1. И.Ф.Писакарь "Травматизм и его профилактика. Минздрав Молдавской ССР, Кишиневский государственный медицинский институт" (Кишинев…..,1981).

2. Ю.В. Вороненко, В.Ф.Москаленко "Соціальна медицина та організація охорони здоров"я", Тернопіль "Укрмедкнига", 2000, с. 180-185.

3. С.А.Селезнев, В.Г.Троицкий. "Анализ непроизводственного травматизма по материалам Горьковской городской больницы № 35. - В кн.: Профилактика непроизводственного травматизма и лечения травм. Материалы к межобластной научной конференции (сентябрь, 1968 р.) Горький, 1982., с. - 33-35.

4. С.Я.Фрейдлин. Особенности инвалидности от травм - Здравоохранения Российской Федерации. 1975 № 4, с. 9-12.

Информация: газета "Здоровье Украины"

www.health-ua.com

Лихорадка - повышение температуры тела, сопровождающее большинство инфекционных и ряд неинфекционных заболеваний (травмы, злокачественные опухоли, воспалительные, иммунокомплексные процессы и т.п. ). Однако следует помнить, что этот термин не всегда применим. Повышение температуры при, например, перегреве, при некоторых метаболических расстройствах (так называемая злокачественная гипертермия) не является лихорадкой.

Стабильная температура тела поддерживается путем достижения равновесия между процессами теплоотдачи и теплопродукции. Лихорадка же фактически является результатом действия эндогенных пирогенов на терморегуляторный центр гипоталамуса. При инфекционных процессах повышается продукция интерлейкинов (ИЛ) и простагландинов Е2. На фоне повышения содержания последних под воздействием сигналов гипоталамического терморегуляторного центра происходит усиление процессов теплопродукции и одновременно - снижение теплоотдачи. В результате этих процессов закономерно повышается температура тела; вследствие снижения теплоотдачи сначала возникает спазм периферических сосудов (клинически проявляющийся похолодание конечностей), а затем, когда достигается определенный уровень температуры тела (39-40 ?С), теплоотдача повышается и пациент ощущает жар. Такие симптомы, как дрожь, озноб, боли в суставах, опосредованы воздействием простагландинов Е2, а общая слабость, сонливость - преимущественно влиянием повышенных концентраций ИЛ-1.

К основным эндрогенным пирогенам относят интерферон - ?, ИЛ-1, ИЛ-6 и фактор некроза опухоли (ФНО), которые:

- повышают синтез белков острой фазы;

- стимулируют лейкоцитоз;

- запускают продукцию инфтерферона - ?;

- обеспечивают иммунный ответ Th 1 типа, адекватную продукцию антител (IgG) и формирование "клеток памяти".

Таким образом, усиление продукции эндогенных пирогенов играет важную физиологическую роль в иммунном ответе организма на инфекцию. Именно это объясняет нецелесообразность снижения температуры при инфекционных заболеваниях у детей до нормально: снижение температуры ниже 38 ?С подавляет продукцию эндогенных пирогенов, отрицательно влияя на качество иммунного ответа. Защитный характер лихорадки при инфекционных заболеваниях убедительно продемонстрирован как в экспериментальных исследованиях (при подавлении температурной реакции у животных увеличивалась летальность), так и в клинических испытаниях - у детей при этом наблюдается увеличение продолжительности лихорадочного периода, ослабление иммунного ответа, удлинение периода выделения вирусов при ОРВИ.

Вместе с тем, повышение температуры до высоких цифр (40 ?С и выше), безусловно, представляет собой существенную опасность для организма, поскольку при этом повышается метаболизм и потребление кислорода, усиливается потеря жидкости, создается значительная дополнительная функциональная нагрузка на сердечно-сосудистую и респираторную систему. Следует помнить, что повышении температуры до фебрильных цифр представляет значительный риск для следующих категорий детей: младенцев в возрасте от 0 до 2 мес, детей с хронической соматической патологией (возможна ее резкая декомпенсация) а также для детей с заболеваниями ЦНС, у которых повышение температуры может привести к отеку мозга, развитию судорог и др.

Таким образом, тактика ведения ребенка с лихорадкой определяется такими факторами, как клинический диагноз, возраст, наличие сопутствующей патологии и собственно значения температуры тела. Так, лихорадка 39,5 - 40 ?С для здорового ребенка старше 2-3 мес. Не таит в себе особой опасности и сама по себе не является абсолютным показанием для снижения температуры тела. Устранение лихорадки как таковой не должно быть самоцелью - в тех случаях, когда снижение температуры показано, ее вполне допустимо снизить на 1 - 1,5 градуса, что не приведет к подавлению иммунных реакций и в то же время обеспечит улучшение самочувствия ребенка. У здоровых детей в возрасте до 2 мес. обязательного снижения требует температура выше 38 ?С. При изолированной лихорадке у здоровых детей старше 2 мес. следует снижать температуру 39 - 39,5 ?С. У детей из групп риска (патология ЦНС, декомпенсация соматических заболеваний) необходимо начинать прием жаропонижающих средств при температуре 38,5 ?С и выше.

Безусловно, жаропонижающие препараты - один из наиболее широко используемых в детском возрасте лекарственных средств. При этом главным критерием выбора жаропонижающего средства прежде всего является их безопасность, а не сила действия. Обладающие выраженной антипиретической активностью препараты нередко вызывают у детей состояние гипотермии с температурой 34,5 - 35,5 ?С, а иногда - и коллаптоидное состояние. В настоящее время в качестве жаропонижающего средства первого выбора с полным правом рассматривается парацетамол - анальгетик-антипиретик центрального действия, не оказывающий раздражающего действия на слизистую оболочку желудка. Стандартная разовая доза парацетамола, используемая в педиатрической практике, составляет 15 мг/кг массы тела, суточная - 60 мг/кг. Действие препарата при приеме внутрь начинается через 30 минут. Важно отметить, что эффективность парацетамола у детей зависит от следующих факторов:

- правильности дозировки (при изначальном назначении препарата в недостаточной дозе его клинический эффект может оказаться слабее ожидаемого, что заставляет родителей применять дополнительные дозы или комбинировать парацетамол з другими жаропонижающими, что может привести к передозировке и повышению риска нежелательных реакций);

- способа дозирования (так, использование родителями чайной ложки вместо специальной мерной может обусловливать снижение фактически получаемой ребенком дозы препарата, так как многие выпускаемые в настоящее время чайные ложки имеют объем менее 5 мл);

- вкуса и лекарственной формы препарата (нередко дети выплевывают толченые таблетки).

Парацетамол - препарат с высоким профилем безопасности, однако следует помнить, что при его передозировке (возникающей вследствие применения препарата в дозах, превышающих максимальную суточную; при назначении детям лекарственных форм, предназначенных для применения у взрослых; очень длительном применении; приеме в сочетании с активаторами цитохрома Р - 450, алкоголем и др.) возможно развитие тяжелого токсического поражения печени и почек.

Парацетамол выпускается в различных лекарственных формах (суспензия, сироп, растворимый гранулят, таблетки, свечи) каждая из которых имеет свои преимущества. Так, сироп парацетамола для перорального применения легко дозируется, быстро оказывает клинический эффект, не содержит сахара, обладает приятным вкусом, его можно добавлять в детское питание. Действие парацетамола в форме ректальных суппозиториев начинается позже, но длится дольше, поэтому их целесообразно назначать на ночь.

В качестве жаропонижающего средства в педиатрической практике также широко применяется ибупрофен, однако на фоне его применения побочные реакции (диспепсия, нарушение функции печени и почек, головная боль, головокружение и др) развиваются чаще, чем при назначении парацетамола. Педиатрам следует помнить о том, что при назначении ибупрофена детям с ветряной оспой возможно развитие стрептококкового некротизирующего фасциита.

В настоящее общепризнанным фактом является недопустимость назначения детям в качестве жаропонижающих средств следующих препаратов:

- ацетилсалициловой кислоты (опасность развития синдрома Рея при ОРВИ, ветряной оспе);

- метимизол (опасность агранулоцитоза, стойкой гипотермии);

- амидоприн (высокая токсичность);

- нимусулид (гепатотоксичность, летальные исходы).

Важным практическим вопросом остается проблема одновременного назначения детям с инфекционными заболеваниями жаропонижающих средств и антибиотиков. Из нашего опта, при отсутствии абсолютных показаний к снижению температуры тела, при проведении антибиотикотерапии, желательно избегать назначения жаропонижающих средств, поскольку при этом возможно маскирование неэффективности антибиотика, возникновение у врача и пациента чувства "ложного благополучия", а также снижение активности ряда антибактериальных препаратов.

И наконец, рассматривая проблему гипертермического синдрома у детей, нельзя забывать о так называемой "лихорадке без видимого очага инфекции" (ЛБОИ), под которой подразумевают острое заболевание, проявляющееся только повышением температуры тела выше 39 ?С (у детей в возрасте 3 мес. - 3 года) или 38 ?С (у детей в возрасте до 2 мес.) при отсутствии на момент обследования симптомов конкретного заболевания, очага инфекции или неотложного состояния, требующего интенсивной терапии (резкое нарушение общего состояния, отказ от питья, нарушение дыхания, цианоз). В группу больных с ЛБОИ входят дети с некоторыми вирусными инфекциями (энтеровирусная инфекция, герпетическая инфекция, вызванная герпесвирусами 6 и 7 типа), а также с оккультной бактериемией, в том числе с тяжелой бактериальной инфекцией (пневмонией, менингитом, остеомиелитом, сепсисом), е имеющей на ранней стадии яркой клинической симптоматики. Постановка клинического диагноза ЛБОИ у ребенка в возрасте до 3 лет с высокой температурой тела основывается прежде всего на данных осмотра (отсутствие сыпи, катара верхних дыхательных путей, одышки, очагов инфекции на коже и в лимфатических узлах, изменений миндалин, диареи, менингеальных знаков, симптомов раздражения брюшины), аскультации и перкуссии (отсутствие патологических феноменов), отоскопии (нормальная картина). Далее врачу необходимо исключить изменения со стороны мочевыделительной системы (общеклинический анализ и посев мочи), легких (рентгенография органов грудной клетки). При отсутствии каких-либо изменений на данном этапе диагностического поиска вероятным остается диагноз вирусной инфекции и бактериемии. На возможное наличие бактериемии указывает токсикоз, повышение температуры тела выше 40 ?С; также может косвенно указывать отсутствие реакции на антипиретики, хотя данное обстоятельство и не является надежным ее предиктором. Все это справедливо и в отношении лейкоцитоза - показано, что у каждого 5-го ребенка с бактериемией имеет место лейкоцитоз ниже 15х109 /л. Гораздо более точными маркерами бактериального воспаления являются С-реактивный белок (выше 70 мг/л) и прокальцитонин (выше 2 нг/мл). По нашему мнению, детям с ЛБОИ назначение эмпирической антибактериальной терапии показано при токсикозе и высокой температуре (выше 40 ?С у детей в возрасте 3мес. - 3 лет, выше 39 ?С - у детей в возрасте до 3 мес.), высоком лейкоцитозе и/или нейтрофилезе (>15х109 /л и > 10х109 /л), повышении содержания С-реактивного белка (>70 мг/л) и прокальцитонина (>2 нг/мл).

Информация: газета "Здоровье Украины"

www.health-ua.com

В Україні перший випадок ВІЛ-інфекції було виявлено в 1987 році. З того часу офіційно серед громадян України зареєстровано понад 122 тисячі випадків ВІЛ-інфекції, у тому числі близько 23 тисяч випадків захворювання на СНІД та 12 тисяч смертей. У 2007 році від цих захворювань померло понад 2,5 тисячі осіб, з них - 23 дитини.

Зараз в Україні кількість ВІЛ-інфікованих, що перебувають під диспансерним наглядом, становить близько 82 тисяч осіб. Найвищі показники поширення ВІЛ-інфекції зареєстровано у південно-східних регіонах країни - Одеській, Дніпропетровській, Донецькій та Миколаївській областях. Не набагато нижчі показники і в АР Крим, особливо у Севастополі, та в Києві.

Ситуація із захворюваністю на ВІЛ-інфекцію в Чернігівській області також складна. Якщо у 2007 році цей показник становив 123,3. населення, то у 2008 - 146,5 на 100 тис Сьогодні 1651 ВІЛ-інфікованих перебувають на диспансерному обліку в лікувальних закладах області. Найвищі показники поширення ВІЛ-інфекції мають Чернігів, Прилуки, Талалаївський, Щорський, Прилуцький та Городнянський райони.

ОСНОВНИМИ ШЛЯХАМИ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ Є:

o статевий (вагінальний, анальний, орально-генітальний контакти);

o парентеральний (використання нестерильного медичного інструментарію для ін'єкцій наркотиків, переливання інфікованої крові, трансплантація інфікованих органів, , нанесення татуювань, пірсингу тощо);

o перинатальний (від інфікованої матері дитині: внутріутробно, при пологах або під час вигодовування грудним молоком).

Домiнуючим шляхом передачi ВIЛ в Українi є парентеральний - через бруднi шприци та голки, що використовують споживачі ін'єкційних наркотиків, але останнім часом спостерігається зростання випадків інфікування статевим шляхом. Це призводить до збільшення випадків інфікування жінок репродуктивного віку, а отже й кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.

ЩОБ НЕ ІНФІКУВАТИСЯ ВІЛ/СНІДОМ, НЕОБХІДНО:

o дотримуватися правил "безпечного сексу" - користуватися презервативом і не мати випадкових статевих стосунків;

o утримуватися від внутрішньовенного вживання наркотиків.

При цьому слід пам'ятати, що ВІЛ не передається через чхання, кашель, обійми, дружній поцілунок, рушник, мило, мочалку, укуси комах та тварин, посуд, їжу, при користуванні басейном.

Якщо ж у вашому житті були ситуації, пов'язані з ризиком інфікування ВІЛ, вам обов'язково треба пройти тестування на ВІЛ, щоб переконатися, що ви не передасте цієї інфекції тому, кого любите. При вчасному виявленні ВІЛ-позитивного статусу, на стадії здорового носійства, є час для повного обстеження і попередження ускладнень.

Диспансерний нагляд пацієнтів здійснюється за їх згодою, з дотриманням принципів конфіденційності або анонімності та особистих прав і свобод громадян, визначених чинним законодавством України. Під наглядом лікаря можна отримати спеціалізовану допомогу: повне обстеження, вчасне лікування чи профілактику опортуністичних інфекцій (не є хвороботворними для звичайної людини), призначення антиретровірусної терапії (комбінація препаратів, за допомогою яких можна призупинити ВІЛ так, що інфекція деякий час не буде розвиватися у СНІД), яку хворі отримують безкоштовно. Призначення та супровід хворих здійснюється лікарями обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Пройти тестування на ВІЛ та отримати консультацію з питань ВІЛ-інфекції можна у кабінеті довіри Чернігівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом або ж у кабінетах довіри, які функціонують у міських поліклініках та районних лікарнях області. Тестування на ВІЛ безкоштовне та, за бажанням людини, анонімне.

Обласний центр з профілактики

та боротьби зі СНІДом

"Гарт", 23.01.09, №4

Исследования мигрантов позволяют предположить, что географическая вариабельность в заболеваемости злокачественными опухолями обусловлена некими факторами окружающей среды и образа жизни, а не популяционными генетическими особенностями. Поэтому была сформулирована гипотеза о роли питания в этиологии злокачественных опухолей. Наблюдения за некоторыми религиозными группами, которые придерживаются особой диеты, не включающей в себя мясных продуктов, показало, что у них заболеваемость раком толстой кишки, молочной железы, тела матки и простаты значительно ниже, чем у остального населения, проживающего рядом с ними.

Связь между особенностями питания и заболеваемостью злокачественными опухолями была впервые показана в корреляционных исследованиях, было выявлено, что потребление жиров (особенно животных), мяса и молока на душу населения и количество потребляемых калорий положительно коррелирует с заболеваемостью раком толстой кишки, молочной железы, матки и простаты.

Механизм канцерогенного эффекта жиров связывают с их влиянием на процессы синтеза и метаболизма стероидных половых гормонов, таких, как эстрадиол и тестостерон. Жирные кислоты, особенно насыщенные, ингибируют связывание эстрадиола с белками плазмы крови, что является причиной высокой концентрации циркулирующего в крови свободного эстрадиола. Потребление жиров влияет также на концентрацию мужского полового гормона тестостерона. Доказано, что концентрация в крови тестостерона достоверно коррелирует с потреблением жиров.

Механизм действия жиров на процесс канцерогенеза в толстой кишке связан с их влиянием на метаболизм кишечной флоры и концентрацию вторичных жирных кислот, которые способствуют канцерогенезу у лабораторных животных. Кроме того, жиры стимулируют образование в толстой кишке фекапентанов, веществ, обладающих мутагенным действием, и, скорее всего, играют важную роль в процессе канцерогенеза в этом органе. Доказано, что у людей с высоким потреблением жиров в кале отмечается высокая концентрация вторичных жирных кислот, фекапентанов, более выражен метаболизм кишечной флоры, а также и процесс превращения липидов в мутагенные фекальные стеролы.

Связь между потреблением животных жиров и риском рака толстой кишки, молочной железы, простаты была доказана во многих аналитических эпидемиологических исследованиях.

Что же касается эпидемиологических исследований рака толстой кишки, то в большинстве из них показана связь между потреблением жиров, особенно насыщенных, а также мяса с риском развития рака этого органа.

Углеводы наряду с жирами являются важным источником калорий. В развивающихся странах углеводы составляют 70% и более потребляемой энергии. В развитых странах доля углеводов в рационе питания снижается за счет роста потребления жиров. В продуктах питания углеводы представлены в виде крахмала, сахаров и других полисахаридов, большая часть которых составляет так называемую клетчатку. Основным источником крахмала являются злаки (хлеб), крупы, картофель, горох, бобы. Клетчатка является неотъемлемым компонентом растительной пищи, овощей, фруктов и нерафинированных (неочищенных) круп.

Гипотеза о защитной роли клетчатки была сформулирована английским врачом Беркитом на основании наблюдений в Африке, где заболеваемость раком толстой кишки низкая, а потребление продуктов питания с высоким содержанием клетчатки высокое. Предполагается, что у людей, потребляющих много клетчатки, увеличен объем каловых масс, что ведет к снижению в толстой кишке концентрации канцерогенных веществ. Клинические метаболические исследования показали, что добавление к ежедневному рациону 10 - 13 г целлюлозы или клетчатки зерновых значительно снижает концентрацию в кале вторичных желчных кислот, их метаболическую и мутагенную активность.

Защитный эффект потребления овощей и фруктов в развитии злокачественных опухолей у человека доказан для рака полости рта и глотки, пищевода, желудка, ободочной и прямой кишки, легкого. Потребление овощей и фруктов снижает также риск развития опухолей гортани, поджелудочной железы, молочной железы и мочевого пузыря, а в целом всех форм злокачественных опухолей. Выраженным защитным эффектом обладает лук и чеснок. Потребление чеснока значительно снижает риск рака желудка. Антиканцерогенный эффект можно объяснить его бактерицидными свойствами, в частности, против Helicobacter pylori, инфицированность которым является известным фактором риска развития рака желудка. Овощи и фрукты содержат активные вещества, которые в эксперименте на лабораторных животных ингибируют развитие опухолей. К ним, в первую очередь, относятся витамины С, Е, бета - каротин, селен, обладающие антиоксидантными свойствами, витамин А, фолиевая кислота, а также фитоэстрогены, флаваноиды, такие как кверцитин.

Витамин А играет центральную роль в дифференцировке клеток, что послужило обоснованием для гипотезы о том, что витамин А может быть ингибитором канцерогенеза. Необходимо подчеркнуть, что источником витамина А являются продукты животного происхождения, в то время как каротиноиды поступают в организм человека исключительно с продуктами растительного происхождения.

Витамин С является антиоксидантом и, кроме того, ингибирует эндогенное образование в желудке нитрозоаминов поступающих с пищей. Доказано, что у людей, потребляющих с пищей много витамина С, снижен риск развития рака полости рта, гортани, пищевода, желудка и шейки матки.

В соленых, копченых и консервированных продуктах могут содержаться различные канцерогенные вещества. Есть основания предполагать, что нитрозоамины, а также их предшественники (нитраты, нитриты) в пище связаны с повышенным риском рака пищевода и желудка. Повышенный риск рака желудка наблюдается среди людей, потребляющих много соли.

Несмотря на то, что в настоящее время наших знаний недостаточно для того, чтобы точно указать на все компоненты питания, способствующие развитию рака или снижающие риск его развития, не вызывает сомнения, что увеличение потребления овощей, зелени и фруктов и снижение потребления жира (особенно животного) приведет к снижению заболеваемости злокачественными опухолями.

Завідуючий відділенням

пухлин голови та шиї ООД

Колотило Олександр Миколайович

В Національному інституті раку (м. Київ) створюється радіаційний центр, де буде встановлений ще один апарат ПЕТ, а також інше діагностичне та лікувальне обладнання. На це Благодійний фонд "Розвиток України" виділив 50 млн. грн. Ще 50 млн. грн. виділено для боротьби з онкологічними захворюваннями в західних областях України. Загальними зборами представників онкологічних клінік восьми областей Західної України було прийнято рішення про посилення онкологічної служби західного регіону шляхом придбання новітнього радіологічного обладнання в кожний з онкоцентрів. Закупівля обладнання буде здійснена протягом року. Загальний термін реалізації проекту складає два роки.

В рамках програми "Рак виліковний. Сучасна діагностика та лікування онкологічних захворювань" вже було проголошено про намір Фонду придбати для онкологічної служби Донецької області апарат позитронної емісійної томографії в комплексі з лабораторією по виробництву радіо фармпрепаратів, гама-камеру та кібер-ніж, на що Фонд виділив 100 млн. грн. Обладнання буде передане в експлуатацію у 2009 році. В подальшому Президентом Фонду було прийняте рішення про повну реконструкцію Центра, на що й підуть додаткові грошові засоби в розмірі 115 млн. грн. У 2008-2010 роках Фонд планує здійснити капітальний ремонт приміщень Центру, комунікацій, автошляхів, облаштування територій, поліпшити побутові умови перебування пацієнтів, придбати медичний транспорт, організувати харчування хворих та створити умови для роботи медперсоналу. Особливу увагу буде приділено переоснащенню 11 операційних ДОПЦ.

Джерело інформації:

газета "Новости медицины и фармации" (№ 17)

В осіннє-зимовий період до імунної системи пред'являються, як правило, високі вимоги. Небезпека збільшення частоти інфекцій дихальних шляхів в цю пору особливо велика.

Грип та гострі респіраторні вірусні захворювання - наймасовіші інфекційні хвороби з гострим перебігом та частими ускладненнями.

Віруси грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) вибірково уражують циліндричний епітелій дихальних шляхів, особливо трахеї.

Вхідними воротами інфекції є епітеліальні клітини респіраторного тракту. Основний патологічний процес в чутливих клітинах розвивається як в результаті проникнення вірусу ззовні, так і через активізації латентної або хронічної вірусної інфекції під впливом різних факторів, в тому числі й іншої інфекції.

Патологічний процес при грипі розвивається швидко, слідом за фазою репродукції вірусу в клітинах дихальних шляхів настає фаза вірусемії з характерними реакціями з боку судинної та нервової систем. Результатом вірусемії, яка триває 10-14 днів, є проникнення збудника до внутрішніх органів: вірусний антиген визначається в крові, селезінці, лімфатичних вузлах, міндалінах, речовині головного мозку. Антигени інших респіраторних вірусів можуть виявлятися в крові не тільки в гострих випадках захворювання, але й у носіїв при латентних та хронічних формах інфекцій. Важливо також відмітити, що вірусемія має місце на усіх стадіях патологічного процесу при наявності клінічних симптомів хвороби.

Головною ланкою патологічного процесу при грипі є ураження судинної системи, яке виникає внаслідок токсичної дії вірусу та виявляється збільшенням проникнення судин, ламкістю їх стінок, порушенням мікроциркуляції. Ці зміни обумовлюють виникнення у хворих носових кровотеч, геморрагічного висипу на шкірі та слизових оболонках, крововиливів у внутрішні органи.

Судинні зміни відіграють провідну роль у розвитку неврологічних синдромів. Порушення проникнення судин, токсичний вплив самого вірусу грипу на рецептори судинного сплетіння мозку сприяють гіперсекреції ліквору, внутрішньочерепної гіпертензії, циркуляторним розладам та набряку мозку.

Крім клітин дихальних шляхів аденовірусам властиве ураження глаз, лімфоїдної тканини, кишечнику та сечового міхура. З верхнього відділу респіраторного тракту бронхогенним шляхом вірус проникає в нижні дихальні шляхи, що викликає бронхіти та пневмонії.

Особливості перебігу грипу також обумовлюють зниження імунологічної реактивності. Це призводить до загострення різних хронічних захворювань - ревматизму, хронічних запальних хвороб дихальних шляхів, циститу, холециститу.

Практично епідемія грипу виникає тоді, коли змінюється штам вірусу. Вірус типу А має високу ступінь змінюваності та здатен визивати невеликі спалахи захворюваності, коли у вірусі відбуваються незначні зміни, або ж масові епідемії, коли в структурі вірусу змінюються нейрамінідаза чи гемагглютинин. Якщо декілька років підряд циркулює один і той же вірус, люди, які вже хворіли цим видом грипу, не хворіють; зазвичай імунітет зберігається протягом десяти - двадцяти років. Перехресного імунітету при грипі немає, тому при появі нового штаму можливе зростання захворюваності, а ступінь зміни вірусу визначає виразність епідемічного процесу.

Література:

1. Колопухина Л.В. Вируснные инфекции дыхательных путей//Руський медицинский журнал. - Т.8. - 2000. - С. 23-31;

2. Феклисова Л.А., Шебекова В.Н. Грипп//Новости медицины и фармации. - 2002. - № 9-20. - С.17

Джерело інформації:

газета "Новости медицины и фармации" (№ 17,2008)