15 вересня виповнюється 95 років з дня народження Чабанюка Павла Андрійовича. Велика Вітчизняна війна перервала шкільне навчання юного Павла Чабанюка, і з 10-го класу він добровольцем пішов на фронт. Пройшов тисячі кілометрів дорогами війни у частинах 1-го Українського фронту, був кулеметником, командиром загону стрілків. Дійшов до Карпат. Після тяжкого поранення переведений співробітником штабу. За бойові заслуги нагороджений орденом Слави.

Після закінчення війни, продовжував навчання в Ставишенській середній школі, яку закінчив з відзнакою. Вступив до Київського медичного інституту на лікувальний факультет. Встигав і вчитися, і працювати санітаром у клініках інституту. Захоплювався хірургією, ортопедією. Завжди згадував з особливою теплотою свого наставника і вчителя, завідувача кафедри, професора генерала Іщенка.

З 1954 року працює на Чернігівщині. Спочатку завідувачем Щорської районної лікарні. За сумісництвом – хірургом цієї ж лікарні. Згодом переведений у Чернігів на посаду головного лікаря відомчої лікарні порту і за сумісництвом – лікарем-ординатором хірургічного відділення обласної лікарні.

Працював у відділенні відомого в області хірурга Андрія Соломка, тому не дивно, що гідно продовжував його справу, очоливши хірургічне відділення. В натурі Павла Андрійовича поєднувалися талант хірурга й високе почуття відповідальності, людяності. Своїми золотими руками він врятував життя тисячам мешканців Чернігівщини. В 1970 році Павлові Чабанюку присвоїли почесне звання «Заслуженіш лікар України».

Павло Андрійович багато уваги приділяв молоді, вчив інтернів. А вчитися і бути учнем Чабанюка було почесно й престижно. Багато його учнів працюють у районах області.

Життя чудової людини, лікаря від Бога перервалося раптово від інсульту, просто на роботі.

Лебідь Ю. В.
провідний бібліотекар
Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки