18 травня виповнюється 110 років з дня народження Маркова Івана Васильовича. Життєвий шлях цієї неординарної особистості, талановитого організатора, науковця, лікаря був тернистим. У 1925 році закінчив трудову школу. Продовжував навчання у профспілковій школі, закінчив підготовчі курси Київського кооперативного інституту. У 30-х роках служив у Кавалерійській дивізії. Перед початком війни працював у Томській споживспілці, водночас навчався у Томському медичному інституті. Під час війни перебував у лавах Радянської Армії, виконував обов’язки лікаря-хірурга. Після війни завершив навчання у Київському медичному інституті, отримавши диплом з відзнакою.

Доля привела до Чернігова. Іван Васильович починав у міській лікарні як патологоанатом. Проявив неабияку енергію та наполегливість для організації в 1946 році патологоанатомічного відділення. Завдяки йому перші прозектури почали функціонувати у Ніжині, Новгороді-Сіверському, Острі, Козельці, Бахмачі тощо. У Чернігівській області з її 25 районами було організовано в 1950 році 6, а 1970-го вже 8 міжрайонних прозектур з патологоанатомічними лабораторіями для проведення розтину померлих і досліджень біопсій та хірургічного матеріалу.

Іван Марков проводив велику наукову роботу з історії медицини Чернігівського краю за темами: смертність населення Чернігова за 20 років (1955-1975) та апендицити у населення Чернігова за 15 років (1960-1975). У 1961 році організовується патологоанатомічне відділення обласної лікарні на базі об’єднання прозектур обласного онкологічного та туберкульозного диспансерів, обласної лікарні. У 1964 році Івану Васильовичу Маркову присвоїли почесне звання «Заслужений лікар України». Іван Васильович був почесним членом президії правління Українського республіканського товариства патологоанатомів. З 1969-го по 1975-й, більше 25 років, викладав у медичному училищі (нині базовий медичний коледж). Його працю гідно відзначено державою – нагороджений орденом Червоної Зірки, 11 медалями. З 1969 року – персональний пенсіонер республіканського значення.