Дитинство Михайла Биховця було важким. Рано залишився без батьків, виховувався в сім’ї старшої сестри. У 1941 році випускник 10 класу йде на фронт. Захищав Москву, де був тяжко поранений. Молодого хлопця після тривалого лікування комісували. У 1943 році вступив до Львівського медичного інституту. Після завершення навчання – на організаторській роботі у Волинській області. З 1963 року – в Чернігові, спершу – завідувач терапевтичного відділення міської лікарні, а з 1967 року і до самої смерті працював у обласному відділі охорони здоров’я на посаді обласного терапевта.

З ім’ям Михайла Даниловича Биховця пов’язаний не тільки розвиток терапевтичної служби на Чернігівщині, а й витоки створення кардіологічної служби. Умілий, талановитий організатор багато уваги приділяв сучасним методам діагностики та лікування. Це був Лікар і Людина з великої літери – добрий, чуйний, завжди готовий прийти на допомогу. Він навчався в аспірантурі Київського медичного інституту та успішно захистив дисертацію «Порушення сну і значення його відновлення при терапії гіпертонічної хвороби» на ступінь кандидата медичних наук.

У той час спеціальної служби з лікування серцево-судинних захворювань не було. Цими питаннями займався терапевт-кардіолог. Михайло Данилович доклав максимум організаторських зусиль, щоб 1985 року на Чернігівщині запрацював обласний кардіологічний диспансер, створений на базі обласного лікувального управління. Михайло Биховець став наставником для багатьох лікарів, котрі нині працюють у цьому медичному закладі, гідно продовжуючи його справу.

У 1988 році Михайло Данилович пішов з життя, але династія цієї славної родини продовжує справу батька. Син Юрій – лікар-отоларинголог, невістка Ірина – завідувачка відділення мікрохірургії ока обласної лікарні.