Нині понад мільйон українців потребує допомоги лікаря-психіатра. І це при тому, що кожен п’ятий з них – дитина або підліток. Важка спадковість, далекий від досконалості спосіб життя батьків, конфлікти в сім’ї, несприятлива екологічна ситуація, підвищене навантаження на незміцнілий розум, величезний потік інформації, яка щодня приносить море негативу - все це б’є по беззахисній психіці дитини. І тоді її душа починає хворіти… Лікарями-психіатрами визнано: більшість психічних розладів, які діагностуються у дорослих людей, виникають ще в дитинстві. Тому не визначити та не лікувати їх своєчасно — все одно, що закладати під суспільство бомбу з годинниковим механізмом.

Люди, далекі від психіатрії, вважають – якою б неадекватною не була б поведінка дитини, з віком все минеться. Мовляв, не варто звертати особливої уваги на нервозність, порушення сну, неможливість сконцентруватися на якомусь одному предметі, психологічну загальмованість чи навпаки, підвищену збудженість хлопчика чи дівчини, бо це лише наслідок дорослішання дитячого організму. Дехто на підтвердження такої думки навіть наводить вислів американського письменника Ричарда Гроува – «Не слід зациклюватися на поведінці дитини, яка здається вам дивною. Це лише захисний механізм психіки, яка адаптується до навколишнього середовища. Інша справа, коли такі проблеми виникають у дорослому віці. Тоді вам без допомоги психіатрів не обійтися». Втім, такі люди та американський письменник не праві, бо на психіатрію також поширюється принцип – чим раніше буде діагностовано захворювання, тим ефективніше воно піддаватиметься лікуванню. А між тим дитяча психіатрія – величезний прошарок цієї потужної науки, адже, на відміну від психіатрії дорослої, вона має справу із більшою кількістю наслідків органічних уражень головного мозку, із затримками розвитку, патологією , яка супроводжується зниженням інтелекту, емоційно-вольовими розладами, поведінковими порушеннями тощо.

Стан надання психіатричної допомоги дітям і підліткам неабияк турбує керівництво КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», зокрема, в особі її Генерального директора Володимира Ященка, який докладає чимало зусиль аби вона була як всебічною, так і якомога ефективнішою. Наприклад, йдеться про те, щоб стаціонарне відділення для дітей, яке міститься на базі психоневрологічної лікарні, було переведено до обласної дитячої лікарні, адже діти з порушеннями психіки мають перебувати серед своїх однолітків, що значною мірою покращить перспективи на їхнє одужання. І хоча поки це питання не вирішується, дитячі психіатри закладу працюють у тандемі із педіатрами, які опікуються соматичними хворобами своїх маленьких пацієнтів. Наприклад, як зазначає експерт з питань дитячої психіатрії Управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, дитячий лікар-психіатр обласної психоневрологічної лікарні Олена Порошина, останнім часом дітей із психічними розладами стає все більше, і педіатри також на це звертають особливу увагу.

- Раніше вважалося, що до двохрічного віку психіатрам дітей оглядати не варто. Нині ж ситуація змінилася, бо медики розуміють, що раннє виявлення таких захворювань значно підвищує шанси на успішну корекцію, – запевняє Олена Порошина. – Крім того, змінився і менталітет батьків, які почали менше уникати психіатрів. І велика роль у цьому належить саме дитячим психіатрам,що обирають сучасні методи діагностики та лікування ментальних розладів дитини. Є ранні ознаки проблем із психікою у дітей, серед яких відсутність мовних навичок та порушення комунікативних здібностей. Така симптоматика характерна для аутизму, випадки якого все частіше виявляють психіатри обласної психоневрологічної лікарні. Тому ми цій проблемі приділяємо неабияку увагу – подаємо роз’яснювальну інформацію у ЗМІ, спілкуємося із батьками, проводимо навчання із сімейними лікарями та педіатрами. Тобто, прогрес у цьому плані є і це не може не радувати. Завдяки покращенню роботи ланцюжка «лікар-дитина-батьки» вдається подолати стигму щодо несприятливого ставлення батьків, особливо молодих, до дитячого психіатра, бо ми тепер у більшості випадків працюємо в ефективному тандемі. Я більше схиляюся до думки, що психічні розлади у дітей частіше за все мають генетичну основу, хоча самі батьки із цим іноді не погоджуються. Доволі часто батьки не звертаються до спеціаліста з однієї причини – побоювання пожиттєвого диспансерного обліку для своєї дитини, вважаючи, що він створить певні проблеми для отримання якихось сертифікатів, довідок тощо. Я хочу запевнити – якщо дитина успішно піддається корекції та відбувається вирівнювання її психіки, тоді жодного «шлейфу» роботи із психіатром у подальшому житті не спостерігатиметься. Рідним і близьким дитини взагалі не варто ставитися до лікаря-психіатра, як до якогось ворога чи жандарма. Його робота навпаки спрямована лише на ефективну адаптацію дитини до якісного життя у суспільстві. Дитяче відділення нашої лікарні розташоване у другому комплексі за містом, де задля успішного лікування маленьких пацієнтів застосовується як щадний режим перебування, так і індивідуальні ефективні методики корекції психіки. Тому наше керівництво і намагається вирішити питання переведення цього відділення до обласної дитячої лікарні. Тим паче, що у 2013-му році видано відповідний указ Міністерства охорони здоров’я з рекомендацією щодо розташування спеціалізованих дитячих відділень у багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах. Втім, поки це питання залишається відкритим, незважаючи на те, що саме для дітей це було б краще, адже наші пацієнти практично не відрізняються від маленьких хлопчиків та дівчаток із соматичними захворюваннями, проблема лише в їхніх особливостях психіки.

Враховуючи, що на стан психічного здоров’я дитини у першу чергу повинні звертати увагу батьки, вони мають бути обізнаними щодо ранніх проявів його вад, головна з яких – відсутність мовленевої здібності (якщо дитина у два роки не розмовляє – обов’язково слід звернуся за консультацією), краще батькам із дитиною прийти до психіатра і він скаже, що з нею все гаразд, ніж хтось порекомендує почекати, мовляв, «дитина переросте». Зазвичай нічого не переростає, проблема тільки погіршується! Тому лікарі за те, щоб проводити бесіди із батьками, бо часто-густо саме вони відсторонюються від роботи зі своїми дітьми, покладаючись лише на медиків. А, між тим, дитина із психічними вадами повинна отримувати корекцію як від лікарів, та і неабияку увагу від тата і мами, адже тільки у комплексі і лише спільними зусиллями дитина здатна відновитися. До речі, наша лікарі певний час тому випустила маршрутну карту пацієнта з докладним висвітленням симптомів психічних розладів у дітей до року, до трьох років і старших підлітків. Нею користуються як педіатри, так і самі батьки, вона стає в нагоді і всім тим, хто виховує та опікується дітьми. Крім того, наші спеціалісти використовують сучасну ефективну методику психологічної корекції ADOS, яка вміщує ігрові моменти ( до речі, нею користуються лише у Києві і Чернігові), брошури-опитувальники для батьків, тести на інтелектуальний розвиток дитини.

У нашому закладі технології щодо надання психіатричної та психологічної допомоги дітям і підліткам не стоять на місці. Генеральний директор Володимир Ященко турбується про відкриття денного стаціонару. Доречно, щоб він працював на базі нашого першого комплексу у центрі міста, адже тоді такий метод буде доступнішим для багатьох, дитина не буде цілодобово знаходитися у палаті, а лише приймати певні процедури та лікування (іноді, наприклад, аутизм потребує симптоматичної медикаментозної терапії,безкоштовні препарати якої забезпечує нам відповідна державна програма), матиме бесіди із лікарем, психологом, логопедом, а потім відправлятиметься додому. Звісно, що для самої дитини таке лікування буде менш травматичним. Отже, звертаючись до батьків, зазначу – не уникайте спілкування із лікарем-дитячим психіатром, якщо вас турбує поведінка та стан розвитку дитини, адже лікар з вашою допомогою здатен допомогти дитині. І це варто зробити своєчасно.