Гемотрансфузійна терапія – лікувальний метод, пов’язаний із введенням в судинне русло хворого (реципієнта) компонентів крові, взятих від іншої людини (донора) або від самого реципієнта (автодонор). Трансфузії компонентів крові (гемотрансфузії) застосовують при гострих крововтратах, а також при захворюваннях крові та кровотворних органів, якщо нестачу їх неможна компенсувати іншими методами. Переливання крові і кровозамінників є одним із найважливіших досягнень сучасної медицини. Гемотрансфузійна терапія, що проводиться з урахуванням суворих чинників, за умови виконання усіх вимог, є безпечним методом і, не тільки поліпшує наслідки оперативного і консервативного лікування хворих, але й в чисельних випадках дозволяє врятувати життя пацієнтів. Використання ж кровозамінників, в свою чергу, стало невід’ємним елементом лікування хворих майже у всіх галузях медицини. Показання до проведення трансфузійної терапії визначаються в першу чергу клінічними проявами індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням віку, супутніх захворювань, переносимості хіміотерапії та розвитку ускладнень на попередніх етапах лікування.

Еритроцитна маса (ЕМ) – це трансфузійне середовище, що містить не менше 70% еритроцитів і є оптимальним для терапії анемічного синдрому. Трансфузію ЕМ застосовують для поповнення вмісту еритроцитів при анемічних станах.

Показання до застосування еритроцитної маси:

- гострі постгеморагічні анемії (травми з крововтратою, шлунково-кишкові кровотечі, крововтрати при оперативних втручаннях, пологах);

- залізодефіцитні анемії тяжкого ступеня з порушенням гемодинаміки;

- корекція анемій перед ургентною операцією, яка пов’язана з ризиком великої крововтрати, чи перед пологами;

- корекція анемій тяжкого ступеня при хронічних захворюваннях травного каналу, інтоксикаціях, отруєннях, опіках, гнійних інфекціях;

- корекція анемій при депресії еритропоезу (гострі та хронічні лейкози, апластичний синдром, мієломна хвороба).

? Рівень гемоглобіну не потрібно підвищувати, поки звичайні резерви і компенсаційні механізми достатні для задоволення потреб тканин в кисні;

? Існує тільки одне показання для трансфузії еритроцитів при хронічних анеміях – симптомна анемія (що виявляється тахікардією, задишкою, стенокардією, синкопе, депресією або елевацією ST);

? Рівень гемоглобіну менше 30 г / л – є абсолютним показанням для трансфузії еритроцитів;

? Лабораторні показники для визначення показань мають допоміжне значення, в основному для оцінки необхідності профілактичних трансфузій концентрату тромбоцитів;

? Показання до трансфузій також залежать від часу після проведення курсу хіміотерапії – беруться до уваги, прогнозоване зниження показників в найближчі кілька днів.

Відмиті еритроцити (ВЕ). Отримують з крові після видалення плазми, з ЕМ чи заморожених еритроцитів шляхом їх відмивання в ізотонічному розчині чи в спеціальних відмиваючих середовищах. У процесі відмивання вилучаються білки плазми, лейкоцити, тромбоцити, мікроагрегати клітин та продуктів їхнього розпаду. Тому ВЕ як ареактогенне трансфузійне середовище особливо показане для лікування хворих, у яких в анамнезі є посттрансфузійні реакції негемолітичного типу, а також для хворих, сенсибілізованих до антигенів білків плазми, тканинних антигенів та антигенів лейкоцитів і тромбоцитів. Пацієнтам з обтяженим трансфузійним анамнезом під час проведення хіміотерапії, променевої терапії, при виявленні антилейкоцитарних і/або антитромбоцитарних антитіл, жінкам, що мали багато вагітностей, доцільно призначати еритроцитарну завись (приготовану багаторазовим відмиванням), еритроцитарну масу збіднену лейкоцитами та тромбоцитами – еритроцитовмісні середники, що значно зменшують ймовірність розвитку посттрансфузійних реакцій та ускладнень.

Концентрат тромбоцитів.

? При зниженні рівня тромбоцитів менше 20 х109 / л або появі геморагічних висипань на шкірі (петехії, синці) проводиться профілактична трансфузія аферезних тромбоцитів.

? Профілактична трансфузія аферезних тромбоцитів у пацієнтів з лихоманкою, пацієнтам, яким планується інвазивне втручання – показана при більш високому рівні - 30 х109 / л.

? При наявності геморагічного синдрому петехіально-плямистого типу (носові, ясенні кровотечі, мено-, метрорагії, кровотечі інших локалізацій) трансфузія концентрату тромбоцитів проводиться з лікувальною метою.

Трансфузія свіжозамороженої плазми (СЗП) СЗП – плазма, яка протягом 4-х год після ексфузії відділена від клітинних елементів або отримана методом автоматичного плазмаферезу та заморожена в низькотемпературному холодильнику (–75 0С). Після розморожування СЗП повинна бути використана протягом години, повторне заморожування не допускається.

Трансфузії СЗП показані:

- ДВЗ-синдром;

- гостра масивна крововтрата (більше 30 % ОЦК) з розвитком геморагічного шоку та ДВЗ-синдрому;

- опікова хвороба у всіх клінічних стадіях;

- масивні зовнішні і внутрішні кровотечі, особливо в акушерській практиці;

- коагулопатії з дефіцитом ІІ, V, VII, XII факторів згортання крові;

- гемофілії А і В, гострі кровотечі, крововиливи різної локалізації (доза не менше 300,0 мл 3-4 рази на добу з інтервалом 6-8 год. до повної зупинки кровотечі);

- хвороби печінки, що супроводжуються зниженням продукції плазмових факторів коагуляції;

- гнійно-септичні процеси;

- передозування антикоагулянтів непрямої дії.

Отже, в залежності від різноманітних клінічних ситуацій лікар обирає індивідуально гемотрансфузійне середовище для пацієнтів та тактику гемотрансфузійної терапії для хворих.