31 серпня виповнюється 100 років з дня народження Тарасова Бориса Михайловича.

Борис Тарасов ріс й виховувався у звичайній селянській сім’ї. 1938 року закінчив Улянівську фельдшерсько-акушерську школу. Отримавши фах фельдшера, встиг попрацювати перед війною завідувачем Сидорівського фельдшерсько-акушерського пункту Куйбишевської області. З перших днів війни був направлений до діючої армії як фельдшер, а з 1944-го року він начальник санітарної служби.

Ратний шлях Бориса Михайловича підтверджений орденами «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни», медалями «За взяття Берліна», «За звільнення Праги», «За победу над Германией», «Знаком Пошани».

У повоєнний час продовжив навчання у Саратовському державному медичному інституті. Отримавши вищу освіту (1952) – одразу на керівних посадах. Починав як лікар оргметодвідділу обласної лікарні, а через рік завідувачем сектору планування обласного відділу охорони здоров’я, завідувачем сектору медичної допомоги (1959).

Через три роки Борис Михайлович очолив Чернігівську обласну психоневрологічну лікарню. Завдяки його авторитетові, організаторським здібностям було надано потужного розвитку амбулаторній позалікарняній психіатричній службі, організації при центральних районних лікарнях психіатричних кабінетів. Будувалася Валківська психіатрична лікарня. Добився фінансування та побудував нову типову психіатричну лікарню на 500 ліжок (комплекс №2, с. Халявин).

1966 року Борис Михайлович Тарасов удостоєний почесного звання «Заслужений лікар України».

Лебідь Ю. В.
провідний бібліотекар
Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки